Іван Світличний

 
Слухала Лисичка Солов'я. 
Думала Лисичка: "Ну, а я? 
Маю черевички 
Й шовкові спіднички, 
Чим же гірша пісенька моя?" 
Ти, Лисичко, хитра, та дарма. 
Вбралася ти гарно, а німа. 
Що ті черевички 
Й шовкові спіднички, 
Як у тебе голосу нема.

Тамара Коломієць

Платон Воронько

В лісі є зелена хата,
Там поснули ведмежата,
А найменший — вереда —
Сивій мамі набрида.

Каже: «Я не хочу спати,
Утечу вночі із хати,
Коли меду не даси,
Риби, сала, ковбаси!»

«Люлі-люлі, треба спати, —
Над синком шепоче мати, —
Як заснеш — тобі усе
Сон в корзині принесе».

Олександр Олесь

В небi жайворонки в'ються,

Заливаються-смiються,

Грають, дзвонять цiлий день,

I щебечуть, i спiвають,

I з весною свiт вiтають

Дзвоном радiсних пiсень.

Ось вони на землю впали,

Щось шепнули ïй, сказали

I розтали знов у млi...

I щоб глянути на диво,

Виглядають полохливо

Першi пролiски з землi.

Тарас Шевченко

Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

Явор молодіє,

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють.

Тече вода із-за гаю

Та попід горою.

Хлюпощуться качаточка

Поміж осокою.

А качечка випливає

З качуром за ними,

Ловить ряску, розмовляє

З дітками своїми.

Тече вода край города.

Вода ставом стала.

Прийшло дівча воду брати,

Брало, заспівало.

Вийшли з хати батько й мати

В садок погуляти,

Порадитись, кого б то їм

Своїм зятем звати?

Мої улюблені вірші

Ганна Чубач

Соловейко застудився

Дощик, дощик, ти вже злива!

Плаче груша, плаче слива.

Ти періщить заходився,

Соловейко застудився.

А тепер лежить під пледом,

П'є гарячий чай із медом.

Ліна Костенко

Білочка восени

На гіллячках, на тоненьких, 

Поки день ще не погас, 

Сироїжки та опеньки

Білка сушить про запас.

Так нашпилює охайно, 

Так їх тулить на сосні

І міркує: «А нехай-но

Ще побудуть тут мені!

Поки дні іще хороші, 

Поки є іще тепло, 

А як випадуть пороші, 

Заберу їх у дупло.

Буде холодно надворі, 

Сніг посиплеться з дубів, 

Буде в мене у коморі

Ціла в’язочка грибів!»

Але білочці не спиться. 

Дятел стукає: тук-тук! 

Щоб не вкрала їх лисиця

Або хитрий бурундук.

Баба віхола

Баба віхола, сива Віхола
на метільній мітлі приїхала.

В двері постукала, селом вешталась:
— Люди добрії, дайте решето!
Ой, просію ж я біле борошно,
бо в полях іще дуже порожньо.

Сині пальчики — мерзне житечко.
Нема решета, дайте ситечко.

Полем їхала, в землю дихала
баба Віхола, сива Віхола…